Чим відрізняється мозок чоловіка та жінки? Частина 1

За кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, ми з Павлом шукали квартиру, аби переїхати в Чернівці.

Місто у зв’язку з його прикордонним розташуванням у часи Другої світової було прифронтовим, тому більше збереглося, ніж, наприклад, Тернопіль. 

Гуляючи старими вуличками, мене вразили старі обвішані дротами слупи, як ми кажемо на заході Україні, або стовпи. Скільки там тих кабелів: великих, маленьких, широких, вузеньких, довгих і коротких, - може, до 50 або й більше. Виглядає, що ТОЙ СЛУП  тримається з усіх сил, але ще трохи і та ноша повалить його вниз. 

 Крім того, усе так низько, що годі рукою дістати.  

Така собі чудасія ХХІ ст. Та чоловік відразу пов'язав ті слупи з мозком жінки: стільки кабелів, з’єднаних один з одним, але у них годі розібратися. 

Хі, хі 

Згадалося відео пастора Марка Гангора про відмінності мозку жінки та чоловіка. Може, бачили, а ні, то буде нагода. 

Коли дивилася це відео в ютубі, думала, що усе так виглядає примітивно, хоча харизми пастору не займати, звичайно. Розповідає він, без сумніву, цікаво. Поза тим, я весь час ловила себе на думці: «Невже, дійсно, чоловікам так складно зрозуміти жінку і навпаки»? Чи у всіх випадках заявлені ідеї справджуються?  Проте в житті не раз чулось від чоловіків, що знання про особливості мозку жінки значно спростили їм життя  і допомогли в подоланні конфліктів. 

Наприклад, про те, як говорить жінка.

Коли вона щось розповідає, то не обов’язково, а вірніше, майже ніколи не потребує вашої поради чи вирішення. Вона говорить, аби хоч трохи «впорядкувати свої дроти», зрозуміти їх взаємозв’язок, і поскладати на місце. Натомість часто чоловікові може виглядати, що мусить щось їй розумного сказати, дати шлях вирішення тощо. Та насамперед, жінка хоче виговоритися, і хоче, аби її почули. І якщо її не вислухати, а кидатися порадами, то буде чутися недоціненою та нелюбленою.   

Натомість, мозок чоловіка схожий до поличок або до ретельно поскладаних коробочок. На деяких поличках щось є, а на деяких, нічого. «Тобто нічого»,- запитаєте ви? Так, нічого, пустота. Не може бути, подумає жінка. І дійсно, вона, наприклад, питає чоловіка: «Що ти робиш, або про що ти думаєш, - а він каже: «Нічого!»  

«Як нічого», - думає жінка, це неможливо. Бо жінка завжди про щось думає. Але для чоловіка оте його «нічого» - екзестенційна потреба. Він мусить мати таку кімнату, де немає нічого, і час від часу туди заходити і закривати двері.  І якщо умовно він би втратив здатність бути в нічому, а хтось захоплює його все, то він в цей момент ризикує втрати себе і не бути чоловіком у повному значенні слова.

Однак жінка може хотіти бути для нього усім. Ну бо сім’я, чоловік для жінки і є всім, навколо чого рухається її всесвіт. 

 Та для чоловіка сім’я - лише одна поличка, коробочка у певному просторі інших коробочок. 

Жінці це важко буває зрозуміти, і відпустити. Вона часом дратується, починає допитуватися, не довіряти, «тримати», хоче контролювати.  

А все лише від того, що немає знання про відмінності мозку чоловіка та жінки. 

То що ж, все-таки ми різні чи одинакові? Як вам виглядає? Що допомагає знаходити спільність у таких відмінностях?

Чи, може, у сьогоднішньому світі грані між чоловіками і жінками таки стираються?