Детально про документи Католицької Церкви про природне планування сім"ї (із цитатами)"

ПРИРОДНЕ ПЛАНУВАННЯ СІМ’Ї В ДОКУМЕНТАХ ЦЕРКВИ

(ДОКУМЕНТИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПРО ШЛЮБ ТА СІМ’Ю)

За доступ до цього документу щиро дякую особисто пані Гені Самборській, голові Фонду «за гідність людини»

Не можна також сказати, що діють проти природи ті супруги, які вживають своє право у природний та належний спосіб, коли з природних причин чи через обставини часу або фізичні недоліки не може народитися нове життя. (Пій XI CASTI CONNUBII Непорочне подружжя, 59)

Що стосується перш за все біолоґічних процесів, то відповідальне батьківство означає знання і враховування пов’язаних з ними функцій. Так, людина спроможна у своїх силах продовження роду відкрити біолоґічні закони, котрі належать до людської особи.

Що з психолоґічної точки зору стосується інстинкту і пристрасті, то відповідальне батьківство означає необхідне їх опанування силами розуму і волі.

З огляду на ситуацію зі здоров’ям, рівнож як і на економічну, душевну та соціальну ситуацію, відповідальне батьківство означає, що після виважених обдумувань або приймають великодушне рішення мати більшу кількість дітей, або при наявності серйозних підстав та за умови дотримання морального закону вирішують на деякий час чи надовго відмовитися від подальших дітей. (Енцикліка Папи Павла VI Humanae vitae, 10.)

Ті акти, які є інтимним і ціломудренним єднанням пóдругів та передають людське життя, слід, як наголосив останній Собор, вони залишаються морально дозволеними також і при передбачуваній неплідності, якщо її причина жодним чином не залежить від волі пóдругів; тому що призначення цих актів – виражати та зміцнювати тісний зв’язок пóдругів – залишається в силі. Як вчить досвід, справді не з кожного подружнього спілкування зачинається нове життя. Бог у своїй мудрості так впорядкував природні закони і періоди плідності, що вони вже самі по собі створюють проміжки у послідовності народжень. Церква, спонукуючи людей до дотримання викладеного у її незмінному вченні природного морального закону, навчає, що „кожен подружній акт“ повинен зберігати своє внутрішнє призначення до зачаття людського життя. (Енцикліка Папи Павла VI Humanae vitae, 11.)

Дозволене використання неплідних періодів 16. Однак проти цього вчення Церкви про формування подружньої моралі висувають закид, як уже згадано вище (§ 3), що правом і завданням людського розуму є керувати наданими їй природою силами та спрямовувати [їх] до цілей, які відповідають благу людини. Навіть запитують: чи не розумніше у зв’язку із цим у багатьох ситуаціях використовувати штучну регуляцію народжень, якщо за її допомогою можна досягти більшого миру і злагоди в сім’ї та створити кращі умови для виховання уже народжених дітей? На це запитання слід рішуче відповісти: Церква є першою, яка хвалить і закликає застосовувати людський розум до діяльності, яка настільки тісно поєднує людину, розумне створіння, з її Творцем. Але вона так само стверджує, що такий вжиток розуму повинен перебувати в межах, встановленого Богом порядку дійсності. Якщо, отже, є достатньо обґрунтовані підстави для відтермінування наступного народження, що спричинено фізичним чи психічним станом чоловіка чи жінки, чи із зовнішніх обставин, Церква навчає, що одружені можуть скористати з природних циклів, притаманних репродуктивній системі і мати подружні акти лише в неплідний період, таким чином контролюючи народження, яке жодним чином не суперечить тим моральним принципам, які Ми щойно пояснили [20]. Церква залишається вірною собі і своєму вченню, якщо вона, з одного боку, вважає дозволеним використання супругами неплідних періодів, а з іншого – відкидає використання прямо протизаплідних засобів як завжди недозволене – навіть якщо на захист цієї іншої практики знову й знову наводять поважні та вагомі підстави. Насправді мова йде про два зовсім різних типи поведінки: відповідно до першого –супруги законно використовують природну можливість, в іншому випадку – вони перешкоджають перебігу природного процесу зачаття. Безперечно, в обидвох випадках супруги одностайні в тому, що вони з поважних підстав хочуть уникнути дітей, і при цьому вони, зрозуміло, хотіли б бути в Цьому впевнені. Однак слід зазначити, що лише в першому випадку супруги можуть утриматися від подружніх [статевих] стосунків впродовж плідного періоду, якщо народження наступної дитини є небажаним. А в неплідні періоди вони вступають у подружні [статеві] стосунки для засвідчення взаємної любові та збереження обіцяної взаємної вірності. Якщо супруги ведуть себе таким чином, то вони дійсно дають свідчення справжньої любові. (Енцикліка Папи Павла VI Humanae vitae, 16.)

Ми хочемо скерувати наш заклик заохоти до мужів науки, “які можуть багато посприяти благу подружжя і сім’ї та миру совісті, якщо вони, шляхом спільної наукової праці, намагаються точніше вияснити передумови для морально бездоганного регулювання народжень” . Передовсім слід бажати, — як уже казав Пій XII, – щоб медицина забезпечила регулювання народжуваності, засноване на дотриманні природних ритмів, точними даними . Тоді науковці – особливо католики серед них – доведуть своїм внеском, що є так, як вчить Церква: а саме, що “не може існувати протиріччя між Божими законами стосовно передавання життя і тим, що служить справжній подружній любові”(Енцикліка Папи Павла VI Humanae vitae, 24.)

« Так справді стається, коли сім’я наважується великодушно відкритися новому життю і надалі служить йому навіть тоді, коли з поважних причин і згідно з моральним правом вирішує до певного часу уникати нових народин. У кожному разі моральне право зобов’язує їх гамувати інстинктивні нахили і пристрасті та поважати біологічні закони, записані в їхній особі. Саме така повага в дусі служіння відповідальному батьківству дозволяє використовувати природні методи регулювання плідності. (Іван Павло ІІ Evangelium Vitae, 97)

Наука обґрунтовує їх щораз точніше, і це дає змогу приймати рішення , суголосні моральним вартостям. Ретельна оцінка здобутків у цій галузі , повинна здолати упередженість, яка все ще надто розповсюджена, й переконати подружжя, так само як і працівників медичних і суспільних служб, у потребі відповідного вишколу. Церква вдячна тим, хто ціною власних зречень і жертв, часто не оцінених, шукає і поширює методи такого штибу, дбаючи про моральні вартості. (Іван Павло ІІ Evangelium Vitae, 97)

Натомість, якщо супруги дотримуючись неплідних періодів, шанують нерозривний зв’язок між об’єднавчим і прокреативним значенням людської сексуальності, то вони ведуть себе як «служителі» Божого задуму й «користають» із сексуальності згідно з первісним динамізмом «цілковитого» самовіддання без маніпуляцій і спотворень. . (Іван Павло ІІ FAMILIARIS CONSORTIO Сімейна спільнота, 32)

Однак до необхідних умов належить також знання тіла та його ритмів плідності. Тому слід докласти всіх зусиль, щоби зробити такі знання доступними як для всіх одружених, так і для молодих дорослих людей перед одруженням через ясне, своєчасне та серйозне навчання й виховання, що його повинні забезпечити подружні пари, лікарі та експерти. Такі знання повинні бути включені у виховання самоконтролю: звідси випливає абсолютна необхідність чесноти чистоти та постійного виховання її в собі. (Іван Павло ІІ FAMILIARIS CONSORTIO Сімейна спільнота, 33)

Таким чином, щоб супруги могли практикувати свою статевість та нести відповідальність згідно з Божим планом їм важливо знати природні методи регулювання плідності. (Священна Конґреґація католицького виховання ВИХОВНІ ДОРОГОВКАЗИ В ЛЮДСЬКІЙ ЛЮБОВІ, 62)

2367 У місії подружжя передавати життя і бути вихователями тих, кому вони його дали, чоловік і дружина є співпрацівниками Божої любові і наче її виразниками. Отже, вони повинні виконувати свій обов'язок з усією людською і християнською відповідальністю» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 50).

2368   Особливий аспект цієї відповідальності стосується регулювання народжуваності. Зі справедливих і слушних причин (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 50.). чоловік і дружина можуть хотіти відкласти час народження своїх дітей. При цьому їм необхідно переконатися, що їхнє бажання не йде від егоїзму, лише відповідає справжній великодушності відповідального батьківства.

2370    Періодична стриманість, методи регулювання народжуваності, сперті на спостереженні за собою і використанні періодів неплідності (Павло VI, Енц. « Humanae vitae », 16), відповідають об'єктивним критеріям моральності. ( Катехизм Католицької Церкви)

Тому науковців слід заохочувати до продовження їхніх досліджень з метою запобігання причин неплідності і спроможності вилікувати їх так, щоб неплідні пари були здатними до відтворювання у цілковитій пошані до гідності власної особи і гідності народження дитини. (Священна Конґреґація у справах віровчення DONUM VITAE Дар життя, 8)

Наречені мають невід’ємне право закладати сім’ю і вирішувати про час народження дітей, їх кількість, враховуючи свої обов’язки щодо самих себе, щодо вже народжених дітей, сім’ї і суспільства згідно з ієрархією цінностей та об’єктивним моральним порядком, який не допускає застосування контрацептивів, стерилізації та абортів. (Папська Рада у справах сім’ї ХАРТІЯ ПРАВ СІМ’Ї, стаття 3)

Сьогодні визнається наукове підгрунтя природних методів планування сім’ї. І корисним буде ознайомлення з ними. Застосування природних методів планування сім’ї – коли на те є оправдані причини – не може бути лише технікою, повинно розглядатися в сукупності та динамікою її розвитку. Тоді чесноти чистоти буде скеровувати подружжя до практики тимчасового утримання від подружніх статевих актів. (Папська Рада у справах сім’ї ПРИГОТУВАННЯ ДО ТАЙНИ ПОДРУЖЖЯ, 35)

«Церква схвалює виправдане використання природних методів планування сім'ї та засуджує застосування методів контрацепції, тому що тільки в природний спосіб подружня пара має можливість жити й діяти у повній відповідності з Божим творчим планом щодо людської особи, статі як її характерного атрибуту та багатовимірного таїнства родинної любови чоловіка та дружини. Церковне етичне віровчення щодо проблематики дітородження має на меті просвічення вірних світлом Божих правд про таїнство творіння нового життя. Первинною основою кожного природного методу є не просто його ефективність чи біологічна основа, а його зв'язок із християнським баченням статі, що виражає подружню любов». Іван Павло ІІ. Промова до учасників двох Конгресів на тему проблем подружжя, родини і плідности (8 черв. 1984) // Insegnamenti di Giovanni Paolо II, 7/1 (1984), № 1641

Але цілковито відмінною від будь-якої контрацептивної практики є

поведінка подружніх пар, які, будучи відкритими до дару життя, живуть інтимним

життям лише в неплідні періоди, коли важливі мотиви

відповідального батьківства їх до цього примушують. Така відмінність

обґрунтована як антропологічними, так і моральними міркуваннями, оскільки

вона закорінена у зовсім інших концепціях особи і сексуальності35.

Свідчення подружніх пар, які впродовж років живуть згідно з планом Сотворителя і які з пропорційно важливих причин законно користуються методами, які правильно називаємо „природними”, підтверджують, що супруги у спільній згоді та в повноті само дарування можуть жити згідно з вимогами чистоти і подружнього життя. (Папська Рада в справах сім’ї ПОСІБНИК ДЛЯ СПОВІДНИКІВ, 2 п.6)

Папи Франциска Amoris Laetitia про любов в сім'ї. п. 222

«вірним шляхом у плануванні сім'ї є консенсусний діалог між подружжям, повага ритмів і гідності партнера (...). Потрібно просувати методи, засновані на 'природних циклах плідності'. Слід зазначити, що ці методи поважають тіла подружжя, заохочують ніжність між ними і сприяють вихованню справжньої свободи. Завжди потрібно підкреслювати, що діти є чудовим Божим даром, радістю для батьків і для Церкви; через них Господь оновлює наш світ».

Стосовно законодавства по абортам:

В умовній ситуації, коли неможливо відхилити чи повністю скасувати закон про переривання вагітності, парламентар, чиє особисте цілковите неприйняття абортів і евтаназії всім відоме, вчинив би слушно, коли б підтримав пропозицію, що має за мету обмежити шкоду такого закону і послабити його негативні наслідки у площині культури й громадської моралі. Це не є недозволена співучасть в ухваленні несправедливого закону, але радше слушна й гідні спроба обмежити його шкідливі аспекти.

(Іван Павло ІІ Evangelium Vitae, 73)