Ті, які чекають

Всіх нас змінила ця війна.

Хтось зіштовхнувся з  необхідністю покинути рідний дім, оселю, землю, хтось –  змушений був залишити близьких, хтось пережив втрату рідних чи майна.

А для деяких жінок та сімей несподівано виникло велике випробування:  відпустити чоловіка, батька, сина чи дочку на поле бою.

Я сама є дружиною військовослужбовця, і знаю, що попри перманентний стрес, що загалом усі ми переживаємо у зв’язку з певною  непевністю завтрашнього дня, жінки, які чекають своїх чоловіків з війни, зустрілися раптово з тим, що усі виклики побуту повинні нести самостійно на своїх тендітних плечах. Поменшало часу для відпочинку, самовідновлення, роботи чи саморозвитку.

Але найбільше, що може дошкуляти жінці у таких обставинах, на мою думку,  це невідомість:

- невідомо, скільки чекати
- невідомі наслідки
- невідомо, чи побачаться знову
- невідомо, що буде з тими, хто зостався
- невідомо, як будувати стосунки зараз  і потім
- невідомо, як виховувати дітей, коли тато на війні, як їм пояснювати, і чи варто
- невідомо, що буде далі

Чи можна якось до цього призвичаїтися, чи якось справлятися? Думаю, можна. І також можна не справлятися. Просто не справлятися і давати собі можливість переживати так, як воно є.

В народі кажуть: «Те, що не вбиває, робить нас сильнішим».  Ця фраза мені не дуже подобається, бо дуже жорстка.

Натомість більше імпонує Біблійне: «…праведнику усе співдіє на добро».

Що значить праведнику? Людині, яка слідує за правдою? Людині, яка не лукавить і не плекає в собі лицемірства чи ненависті, особі проактивній, яка вміє відчувати і слідувати за істиною, і вона воліє шукати «світлу» сторону, аніж блукати в манівцях своїх здогадок, брехні чи негативних помислів. Це дуже важливо, адже не усі наші думки є правдивими, ми можемо також помилятися у своїх судженнях. Тому тут і вживається саме слово «праведнику», вказуючи, що не усім, а лише тим, хто обрав вірний шлях.

Це не значить, що така людина не помиляється, чи не страждає, чи не боїться, чи не ламається, чи не падає, чи завжди права, чи безгрішна.

Це людина, яка вміє розпізнавати правду і брехню, визнати помилки,  і слідувати за істиною. Вона встає, якщо впала, і вміє робити вибір.

Є такий вірш у книзі Псалмів (84,6): «…ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!».

Мені це місце з Писання дуже подобається, воно має певний символізм. Адже темрява, яку ми можемо відчувати в житті, кризи, рано чи пізно стають нашим досвідом. Якщо нам вдалося пройти цей час з гідністю, розпізнавши уроки життя, тоді долину Плачу має здатність трансформуватися на  Джерело  не лише для нас, але й для усіх, хто захоче прихилитися до цієї води.

Пригадайте ваші кризи. Яка із них стала вашим трампліном і ви змогли пізніше ділитися цим важливим досвідом з іншими, допомагаючи їм проходити уже їхню долину Плачу?

Безперечно, тим, які чекають, нелегко. Проте у спільноті завжди легше.

Запрошую тих дівчат та жінок, що чекають своїх чоловіків з війни, до групи підтримки.

Більше про таку онлайн групу тут.